Напевно, прислухатися до іноземних фахівців, зокрема тих, які проводили реформування у своїх країнах, для України справа корисна. Багато хто каже: невже ми в Україні не можемо повторити приклад нашої найближчої сусідньої держави, Польщі, яка зуміла зайняти своє місце в ЄС?! До того ж, українська влада залучила до процесу реформування країни чимало польських фахівців. І справді, чотири роки тому в нас було розпочато реформування за десятком напрямків. Однак, сьогодні вже очевидно, що результати більшості перетворень поки що далекі від бажаних. Так сталося, з цілої низки причин.
І все ж, калькувати чийсь досвід неможливо, та й не потрібно. Крім того, якщо говорити про тих же польських фахівців, які вирішували критичні завдання в 90-х роках, то це стовідсотково не можна порівняти за своєю актуальністю для нас у 2018-му. Українська еліта прекрасно обізнана про важливість проведення тих необхідних реформ, які б дозволили країні рухатися успішно. Зберігається проблема нашої експортно-сировинної орієнтації, проблема олігархічного типу економіки і відсутності якісного бізнес-клімату. Усі ці завдання, як і багато інших, включно з реформою держуправління, ламанням адміністративних бар'єрів для легкості ведення бізнесу, неможливо буде розв'язати, якщо в Україні не вдасться досягти верховенства права й істотно знизити рівень корупції.
І ще, коли я зіткнувся з питанням виходу українського виробника на зовнішні ринки, і питанням стану підтримки українського експорту, я зробив для себе кілька висновків. Перше: у нашому столітті географічне положення вже не має такої магічної і зобов'язуючої сили, якою воно володіло кілька століть тому. Дедалі більше в цьому сенсі набирають цінність логістична ефективність, швидкість, технологічність і ефективність мислення. Друге: нам настав час якомога серйозніше і швидше думати не стільки про наш абстрактний європуті, скільки про конкретні і чіткі шляхи "боротьби" за місце України в геоекономічній екосистемі сучасної епохи. І тут, буде критично важливо для України мати не лише якісну й ефективну дипломатію в класичному розумінні, а й дипломатію торговельну для можливості йти в руслі сучасних трендів переосмислення свого транзитного положення, модернізації транспортних можливостей, змін ринкової кон'юнктури, тарифної конкуренції. Чи є наявність такого рівня дипломатії в Україні сьогодні? Чи є розуміння українських еліт про необхідність створення умов для якнайшвидшої підготовки такого рівня дипломатії? І це тільки частина запитань, на які і владі, і суспільству вже треба відповідати, як то кажуть, учора на сьогодні.
ЕдуардЄфіменко
